"Godshot" café

Подружжя звернулися до нас на початку минулого року: сім'я з Херсона, власники двох закладів (кава-сніданки, вино-легкі закуски), з приходом кацапів нашим героям довелося тікати з міста та довго ставати на ноги на новому місці.

Заснувавши в широкому розумінні і підлікувавши нерви після складної дороги з дитиною через десятки рашистських блокпостів, хлопці задумалися над тим, що робити далі: багато херсончан змушені були тікати з міста, близько 50 тисяч (згідно з офіційною статистикою) зупинилися в Одесі. Широке коло знайомих (зокрема часті гості їхніх закладів та колишні співробітники) активно наполягали на відновленні бізнесу на новому місці. У результаті було знайдено ідеальне місце для релокування: історичний центр міста, гарний пішохідний трафік, наявність офісів та магазинів навколо.

Декілька слів про роботу закладів Лери та Дениса в окупованому Херсоні: навіть у таких, здавалося б, непростих умовах, хлопці примудрилися через місцеві медичні установи сплачувати податки до скарбниці України та за неповний рік поповнили бюджет країни на понад 1 мільйон гривень! І це в окупації. Місцеві завсідники продовжували ходити в Godshot, як у "куточок колишнього життя", десерти ж готувалися натурально з підручних засобів, в атмосфері постійної нестачі продуктів. Але про це, гадаю, краще розкажуть самі Валерія та Денис — переказане вище з їхніх слів.

Ми ж відразу запропонували хлопцям розробити дизайн закладу на безоплатній основі до моменту виходу в плюс, щоб підтримати вітчизняний бізнес, який виживає в умовах повномасштабної війни.

Про дизайн: хлопці дали нам повний картбланш у розробці того Godshot'а, який вони хотіли, але не очікували побачити і все вдалося! Дизайн було прийнято з першого разу, що непогано говорить саме за себе.

За основу ми брали вже існуючу ситуацію на об'єкті — стеля безсоромно оголювала свій зміст, у кутку стирчали неймовірно красиві водопровідні труби, що дбайливо подають сусідам зверху основу для чаю та макаронів. Приміщення було готове під оздоблення, як 12-річний афганський наречений до першої шлюбної ночі.

Ми взяли в свої тверді руки жменю цегли, дещицю кобальтово-синьої фарби, плитку, забарвлену "під баухаус" вручну і комунальний стіл (як данина рівної поваги айті-культурі та проклятому соціалістичному минулому) і передали все це не менш тверді руки будівельній родом із того ж Херсона, під керівництвом директорів та виконробів Антона та Олега. Останні, до речі, майстри своєї справи і виконали на ура всі поставлені нами завдання і навіть більше.

Перемотаємо на два-три місяці вперед і вже відкриття! Як і належить студії з гіллястим і вусатим вірменським корінням, на відкриття ми з колегами принесли килим, на якому, на диво, навіть не станцювали (але шашлик завернути не забули).